Мінеральна вода "Поляна Квасова"

Спочатку про Полянське родовище, яке забезпечує водою санаторій «Поляна». Свердловини, через котрі розвантажується «Поляна купель» (такою є торгова назва мінеральної води), пробурені безпосередньо на території санаторію. Глибина свердловини № 1 складає 86,5 м, а дебіт - 300 м куб./добу. Свердловини № 2 відповідно: 111,5 м і 227 м куб., свердловини № 3 - 120 м і 275 м куб./ добу.
Ново-Полянське (Поляно-квасівське) родовище вуглекислої гідрокарбонатної натрієвої мінеральної води (торгова назва «Поляна квасова») розташоване не власне в Поляні, а неподалік села Яківське. Глибина свердловини № 8 - 80 м, свердл. № 10 - 150 м, а свердловини № 13 - 300 м. Майже ідентична вода виходить із п'яти свердловин, пробурених для заводу розливу мінеральної води «Поляна квасова «ВАТ «Свалявські мінеральні води». Максимальні добові дебіти всіх трьох сверловин, котрими зараз користується санаторій «Сонячне Закарпаття», було встановлено в таких об'ємах: свердл. № 10 - 199 м куб., свердл. № 13 - 35 м куб., свердл. № 8 (практично не експлуатується) - 30 м куб. Треба сказати, що ці дані стосуються того періоду, коли свердловини були пробурені. Але пройшло вже півстоліття, до того ж науково обгрунтовано з родовища дозволяється відбирати не більше 80% дебіту. Крім того, гідрогеологи поділяють дебіти на категорії А, В, С. Перші дві категорії - реальні, а категорія С - скоріше гіпотетичний дебіт. Тому Ново-Полянське родовище аж ніяк не можна вважати потужним. Навіть якби воно давало стільки води, як в перші роки (що дуже мало ймовірно), максимальним дебітом, на котрий можна розраховувати, щоб не зашкодити родовищу, можна вважати близько 180 м куб. Про необхідність надзвичайно бережливого ставлення до безцінного дару природи свідчать спостереження гідрогеологів. У 1976 р. внаслідок надмірної експлуатації свердловин заводом «Поляна квасова», коли за добу наливали в пляшки до 200 м куб. води при затверджених дебітах 60 м куб., загальна мінералізація зменшилася з 10 г/дм куб. до 6-7 г/дм куб. Читач закономірно може спитати, звідки взялося в три рази більше води, ніж було прогнозовано і дозволялося відбирати з-під землі гідрогеологами? Відповідь проста - внаслідок інтенсивного відбору води глибинними помпами в родовищі утворилася т.з «депресивна лійка», в котру потрапляли поверхневі грунтові води. У цьому зв'язку важко зрозуміти державні органи, які затверджують стандарти, за котрими коливання загальної мінералізації дозволяються в межах 6-10 г/дм куб. Невже лише на підставі того, що колись хтось дозволив собі грубо перевищити науково обгрунтовані можливості родовища і «добився» зменшення мінералізації наполовину? Невже для того, щоб узаконити «беспредел» т.з бізнесменів при експлуатації родовищ мінеральних вод чи навіть дозволити фальсифікувати природний дар розбавленням мінеральної води прісною? Адже перші двадцять років від початку експлуатації родовища загальна мінералізація води не падала нижче 10 г/дм куб. Родовища вуглекислих мінеральних вод найбільш раціонально експлуатувати в режимі самовпливу. Так десятки років без будь-яких проблем санаторієм «Сонячне Закарпаття» експлуатувалася свердл. 13. Але «на всяк випадок» в усі свердловини опустили глибинні помпи. На відміну від покладів вугілля чи родовищ нафти, мінеральні води відносять до відновлювальних природних ресурсів. Але відновлюються вони тільки при науково обгрунтованому їх використанні. Треба сказати, що гідрогеологами не встановлено контурів кожного з родовищ. Тому якщо один «ліцензент» надмірно експлуатуватиме «свої» свердловини, в тому числі продаючи воду десяткам «вторинних споживачів», це може призвести до негативних наслідків і для сусідніх родовищ.
Чому про проблеми експлуатації родовищ мінеральних вод пишемо тут? В надії, що серед читачів будуть і такі, хто не байдужий до екологічних проблем, як і ті, хто прямо чи опосередковано може вплинути на негативні і навіть загрозливі тенденції в експлуатації безцінних дарів природи. З іншого боку, ті, хто скаржиться, що в пляшках мінеральна вода не завжди якісна, знатимуть, що продаж і такої води... узаконено державними стандартами (!?).
А тепер повернемося до основної теми. Насамперед потрібно сказати, що наведена нижче інформація не є інструкцією по внутрішньому застосуванню питних мінеральних вод. Це лише деякі загальні дані про полянські мінеральні води, принципи, орієнтири, котрі корисно знати, щоб не зашкодити здоров'ю, а дістати максимальну користь від вживання безцінних дарів природи, якими є питні мінеральні води Закарпатської області і серед них - Свалявські мінеральні води. При потребі лікування мінеральними водами потрібно звернутися до лікаря, котрий дасть конкретні рекомендації із врахуванням всіх показань і можливих протипоказань чи обмежень для питного бальнеолікування.
Найбільшим багатством курорту Поляна є мінеральні води, знайомі багатьом за їх торговими назвами «Поляна квасова» та «Поляна купель». Спеціалісти без вагань скажуть, що це повні аналоги. Незначні відмінності стосуються хіба що кількості розчинених в них мінералів. «Поляна квасова» містить в 1 дм куб. 11 г, а її посест­ра - на 2 г менше. До початку 70-х років обидві ці води згідно класифікації, прийнятої в СРСР, відносили до боржомського типу. Бо дійсно, між цілющими водами відомого грузинського і закарпатського курортів є спільне. Найперше, це основний інгредієнт - гідрокарбонат натрію. Але після детального дослідження вчені Центрального науково-дослідного інституту курортології (Москва) дійшли висновку, що води курорту Поляна заслуговують на виділення для них в класифікації окремого місця. По-перше, це концентрація мінералів. В «Боржомі» їх розчинено всього 6,2-7,2 г/дм куб., що істотно менше, ніж в «Поляні квасовій» та «Поляні купель». У полянських водах в півтори рази більше вуглекислоти, ніж в боржомській, в біологічно активних кількостях містяться бор і фтор. Є й інші відмінності. Все це дало вченим підстави виділити раніше невідомий Ново-Полянський (Поляно-квасівський) підтип лікувально-столових мінераль­них вод.

частина 1 :: частина 2 :: частина 3 :: частина 4