Про скороченні курси санаторного лікування

Не можна промовчати про проблему скороченого терміну лікування в санаторіях, котре за кордоном називають «компактним лікуванням». Останні роки ця науково необгрунтована «мода» набула поширення. Між тим, багато рекреантів, котрі раніше лікувалися по 24 дні, звернули увагу на те, що навіть дворазове упродовж одного року (але 12-денне) лікування аж ніяк не дає того позитивного ефекту, який вони мали раніше від науково обгрунтованого 24-денного лікування. На наш погляд, доцільніше лікуватися 24 дні раз у два роки, ніж по два рази в рік, але по 12 днів. Це можна пояснити.
Курортні фактори - є подразниками, на дію яких організм відповідає мобілізацією своїх резервів, що й призводить до пози­тивного ефекту. Якщо ж людина лікується менше 18 днів, бальнео-фактори встигають лише «розхитати» систему саморегуляції організму, але не спроможні перевести гомеостаз на більш високий і ефективніший рівень. Тому хворі повертаються додому в стані бальнеореакції, тобто, інколи суб'єктивно навіть в гіршому, ніж при­їхали на курорт. Адже організму треба встигнути відреагувати не тільки на курортні лікувальні фактори, але й на зміну клімату, а вдома пройти реакліматизацію. Сумація цих подразників перетворює їх в надзвичайні, відреагувати адекватно на котрі не завжди спроможний навіть здоровий.
Проблема ускладнюється тим, що людина, яка приїжджає на короткий термін, не розуміючи механізмів дії курортних факторів, намагається набрати якомога більше процедур. З точки зору рекреанта - чим більше, тим краще. Це інколи призводить не тільки до неадекватної, надмірної бальнеологічної реакції, але й до бальнео-травматизму і загострення захворювань.
І все ж, чи варто їхати на курорт на короткий термін? Однозначно, що так. Навіть упродовж 10 днів, перебуваючи на курорті (в лікувальній місцевості), можна відпочити і покращити самопочуття. Але, наголошуємо, «перебуваючи», тобто, обмежуючися лише максимально тривалим перебуванням на відкритому повітрі, питтям мінеральної води та, можливо, кількома не навантажувальними процедурами. Але оскільки хворий придбав путівку, ціною якої передбачено і діагностику та лікування, він хоче використати все, дістати максимально багато з наявних можливостей. Цим найчастіше й шкодить своєму здоров'ю. Який вихід? Очевидно, що саносвітня, роз'яснювальна робота впливає позитивно лише на освічених, добре вихованих, культурних людей. Такі, на жаль, не всі. Деколи лікарю доводиться довго пояснювати шкідливість надмірної кількості процедур, а на обличчі пацієнта він бачить, що той це розцінює як небажання лікаря задовольнити його заявку.
У США багато пацієнтів та їх юристів так і чатують, як би звинуватити в чомусь лікаря і дістати грошову компенсацію. Там перед обстеженням і лікуванням лікар пояснює пацієнту всі плюси й можливі мінуси, ризики і вимагає від нього свою згоду завірити особистим підписом. Лише після цього лікар починає обстеження і лікування. Треба сказати, що в США на охорону здоров'я кожного громадянина на рік використовується більше 4 тис. доларів (в Ук­раїні на 2004 р. заплановано 180 грн.), тому за океаном є з чого платити і за лікарські помилки (справжні чи видумані).
Гуморист, лікар за освітою, М.Задорнов розказував про анекдотичний випадок в США. Пацієнтка звинуватила лікаря, котрий раніше працював у СРСР, що він упродовж півроку ні разу не обстежив її передміхурову (предстательную - рос.) залозу. Згідно існуючих правил в її віці це обстеження вважається в США обов'язковим. Лікар визнав «вину», але справдовувався тим, що він упродовж всього терміну, відколи вона стала його пацієнткою, дуже ретельно шукав у неї простату, але так і не зміг знайти.
Повернімся в Україну. Одна з лікарів санаторію нещодавно розказала, що хворий чоловічої статі дуже просив призначити йому промивання... піхви. Очевидно, всі інші процедури він вже встиг спробувати. Як бачимо, в дечому ми не відстаємо від американців.
Щоб зменшити ризик бальнеотравматизму при скороченому терміні лікування, зменшити нездорові апетити частини рекреантів, на наш погляд, потрібні організаційні заходи. Одним із варіантів міг би бути такий: в ціну путівок потрібно включати лише вартість проживання і, можливо (не обов'язково), харчування, а всі медичні послуги хай би оплачувалися окремо, безпосередньо в санаторії. Тоді хворий прислухатиметься до рекомендацій лікаря і не «хвататиме» якомога більше процедур, часом зовсім несумісних. Але подібні рішення - прерогатива найвищих керівників санаторно-курортних закладів держави.